Становлення системи освіти, в першу чергу початкової, почалося на початку 60-х років 19 ст. і велика заслуга належить церкві. 31 серпня 1859 році Київський митрополит Ісідор зробив розпорядження: „Чтобы во всех местечках в селах, где еще не заведена учеба, были открыты в самых домах священников сельских обществ, и чтобы в школах сих учили чтению и письму, и закону Божьему применительно к понятии сельских детей”.
Згідно цього розпорядження в 1862 році у В'язівку при Покровському приході і в наступному році там же, при Успенському приході, були відкриті церковно-приходські школи. На навчання від В'язівської общини було виділено 110 рублів, а від міністерства освіти – 30 рублів.
В школах на початку 80-х років навчалось 85 хлопчиків та 8 дівчаток. В 1902 році почало діяти двокласне міністерське училище.
На 1 січня 1924 року у В'язівській семирічній 1-шій трудшколі навчалось 294 хлопчики та 77 дівчаток. Педагогічний колектив складавсь з 6-х чоловіків та 4-х жінок, технічний персонал складався з двох осіб. В селі було 4 школи: Затопилянська початкова школа (1 – 4 класи), Заводянська семирічна школа, семирічна школа № 2, яка знаходилася в центрі села на території нинішньої початкової школи та В'язівська середня школа, яку називали „Велика школа”. В середню школу ходили діти навколишніх сіл: Бурт, Воронівки, Сердегівки та Хлистунівки. При школі був інтернат, для дітей цих сіл, де вони і проживали. В непогоду там перебували учні з вулиці Затопильна та Лобаєвого хутору. В інтернаті вчителі опікувалися вивченням уроків. До кінця 50-х років старші класи навчалися в дві зміни. Були роки, що старших класів було по 4.
Затопилянська початкова школа була закрита в середині 60-х років, а Заводянська семирічна – на початку 70-х. Семирічна школа № 2 була з'єднана з середньою школою. Ті учні, які після семирічки йшли працювати, мали можливість навчатись у В'язівській вечірній школі, яка була закрита на початку 90-х років 20 ст.
Нинішні будівлі початкових класів, а також старших класів середньої школи були збудовані на кошти колгоспів „Родина” та „Радянська Україна” в 1967 році.